Сілівра Ігор: Павутина

… Прем’єр-міністр витягнув сигару, ще раз глянув на бланк.

… Дуче протер лисину, та перечитав кілька останніх рядків.

… Гетьман, посмикуючи довгі вуса, щось пробурмотів й відсунув телеграму.

… Генсек дістав із шухляди фляжку та добряче хильнув.

 

– Великий Імператор? – Сивовусий чоловік відірвався від останньої сторінки газети та запитально подивився на молодшого колегу.

– Ага! – Охоче підхопив той. – На «н» починається, на «н» закінчується, вісім букв. Заплутався, еге?

– Не белькочи, – скривився старший. – Не підходить. П’ять букв, передостання «а».

Молодший збентежено смикнув чуба та зиркнув на великий годинник на стіні. Ланцюжок із вантажем вже майже опустився долі.

– Точно «а»?

– «Макіавеллі», тут не переплутаєш, – зітхнув вусань відкладаючи газету. – Може пізніше щось спаде на думку.

З першої шпальти усміхалась й махала рукою симпатична дівчина на фоні велетенської сигари повітряного корабля. «За новим життям» – пояснював заголовок статті.

– Імператор, імператор, – пробурмотів молодший. – Не скажу, Василю.

– Й не кажи, – погодився Василь. – Хіба вас у школі чомусь вчать? От скажи, Тарасе, чому тебе навчили? А в наш час…

– Дядьку Василю, може пустите мене на здибанку під вечір? Підстрахуйте, га?

Василь замовк. Звісно, балакати про навчання добре, проте, якщо доведеться користуватись радіостанцією, він і близько не зможе потягатись із молодшим колегою.

– Файна дівка, хоч?

– Ой файна… Тільки вчиться ще, я б після уроків зустрів. Дядьку Василю, та ж нічого складного нема! Ви знаєте…

Затріскотів телеграфний апарат. Василь, мигцем глянувши на стрічку, відправив підтвердження й передав телеграму далі. Потім зітхнув, щось переклав з місця на місце, підкрутив, стер пил й смикнув лівий вус.

– А як «Зеніт»? Чи «Факел»?

– Ой, не смішіть! Коли той «Факел» буває…

Задзвенів дзвінок й телеграфний апарат знову почав випльовувати стрічку. Тарас кинувся до приладу й сполотнів.

– Урядова!

Поки Василь готувався до прийому шифрограми, його молодший колега вже запустив тестування зв’язку із наступною станцією. Проте ритмічне постукування відлунювалось лише тишею. Потім Тарас здогадався глянути на прилади.

– Дядьку, немає зв’язку, пошкодження лінії. От негаразд! Дядьку, передай про затримку, може інший маршрут…

– Не можна, це ж… – зітхнув Василь, – надзвичайна і термінова!

– Чекай, дядьку, а чого через нас? Чого не по урядовій лінії?

– А я знаю? Може там перешкоди, може теж дроти порвало, а, може, просто дублюють. Розчохляй радіо, ніц не поробиш, доведеться скребти ефір.

 

Ледь помітні порухи верньєрів, шипіння в ебонітових навушниках, тріск статичних розрядів. Крапка-тире-тире-крапка.

– Ну що там?

Тарас мовчки похитав головою та підкрутив настройку. Василь визирнув у вікно, глянувши на велетенську антену, заради якої, власне, й підтримувалось поселення на невеликому острівці. Чомусь йому здавалось, що від неї розходяться концентри хвилі, огинаючи земну кулю.

Крапка-тире-тире-крапка. Тріск. Шепіт ефіру – і, врешті-решт, сигнал-відповідь. Тире-крапка-крапка-тире.

– Є! Диктуй, дядьку!

 

Через мить:

…Прем’єр міністр притулить печатку до паперу…

…Дуче підійде до карти, усіяної золотими, червоними, синіми та чорними прапорцями й фігурками, генерали переглянуться…

…Гетьман намалює на карті жирну стрілку…

…Генсек потягнеться до червоного телефону…

І почнеться.

 

Василь потягнувся і дістав з лівої шухляди шифрограму. Тарасу на мить здалось, що стрічка мала б лежати праворуч, але тут в навушниках прозвучав сигнал готовності до прийому й хлопець зосередився на роботі.

– Диктую: «Альфа, сім, сім, танго, зулу. Бета, омега, три…»

Постукування телеграфного ключа перетворилось в барабанний дріб й замовкло, відбившись луною.

– Передав, – зітхнув Василь. – Прийняв Харків, вони передадуть далі.

Напарники помовчали. Потім Тарас вимкнув рацію, ледь помітний вогник в радіолампах згас, гудіння втихло, пристрій заснув – до наступного разу.

– Цезар.

– Що?

– Цезар, римський імператор. П’ять букв, передостання: «а».

– А… – Василь присунув було газету, та передумав. – Цікаво, що там в листі? На моїй пам’яті таке вперше.

– Хто знає, – Тарас заклав руки за голову. – Може питання війни й миру. А, може, пан гетьман цікавиться погодою на дачі. Ми не дізнаємось. От якби…

– Що?

– Якби не ці шифровки, можна було б… – Тарас покрутив у повітрі пальцями. – Можна було б правити світом. Навіть Наполеону й не приснилась би така імперія, що тримається не на багнетах, а тільки на контролі інформації. Пам’ятаєш байку про Веллінгтона: «Мені б ваш телеграф – ніхто б так і не дізнався про мою поразку на Ватерлоо». Поглянь, ось маршрут телеграми: чотири кордони, тридцять три ретрансляції… Павутина, що об’єднує людство.

– А ти павук? Та ще й філософ?!

– Ага. А уяви: один телеграфіст підправив кілька знаків – і війна не розпочалась. Інший змінив цифру – й біржі не обвалились. Га?

– А шифрування для чого? Облиш, – буркнув Василь беручи газету. – Ми ніколи не дізнаємось нічого насправді важливого, тільки крапки й тире, дірочки на перфострічці.

– Дядьку…

– Ну чого тобі?

– Стрілка наче смикнулась, здається «мінус» появився.

– Не привиділось? Може ремонтують щось.

– Точно! Диви, є! Швидко полагодили! Ну можна я…

– Гай, добре. Біжи, хлопче, поки молодий, я вже підстрахую тебе.

 

Коли двері за хлопцем зачинились, Василь підійшов до вікна й, переконавшись що хлопець далеко, швидко щось поправив у телеграфі, витягнув невеличкий ящичок, швидко вибив на ньому повідомлення й підшив в папку. А потім, зробивши із оригіналу самокрутку, буркнув: «Імперія, правити світом… Цепеліни, кораблі, бронеходи… Що ти, хлопче, розумієш? Хоча головне вгадав: світом керує інформація».

І знову розгорнув кросворд.

 

…Прем’єр-міністр повернувся в м’яке шкіряне крісло. Турбувати Її Величність зовсім не обов’язково.

… Дуче викинув бланк повідомлення у сміття. Є й важливіші справи.

… Гетьман згріб папери у кошик й попрямував розкішними коридорами Маріїнського Палацу.

… Генеральний секретар промчав спорожнілими вулицями Казані. З прочиненого вікна чорного авто стирчали власноруч виготовлені вудочки. Генсек полюбляв рибалку.

 

    Август 2012
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    2728293031  

Архив

Комментарии

Еще нет ни одного комментария. Будь первым!

Оставить комментарий

Вы должны быть залогинены, чтобы оставить комментарий.