Сілівра Ігор: Чарівна паличка

Сілівра Ігор

Чарівна паличка

Наталка і сьогодні була геть сумна. Тільки ледь-ледь усміхнулась при зустрічі і знову заглибилась у свої думки. Але сьогодні він таки вирішив її розвеселити, бодай на мить відволікти від невеселих думок.

–       Хочеш, я тобі покажу чудо, – запитав він?

–       Чудо? – луною відгукнулася вона, подивилась нерозуміючи, а потім усміхнулась, –  хочу.

–       Ось! – він горду витягнув з пакету циліндричний предмет простягнув їй – натисни кнопку і чогось побажай.

Наталка недовірливо подивилась на паличку, потім натиснула кнопку. Кінець циліндра на мить спалахнув червонуватим вогнем і погас.

–       А що буде далі? – запиталася вона.

–       А тепер і я ще щось загадаю, – сказав він, – поки батарейки не сіли.

“Схоже ця гра її трохи розвеселила, цікаво, що вона загадала?”

–       Хочу подарувати тобі весняні квіти, – промовив він і театрально махнув паличкою. “Жаль, що це тільки гра”

–       Дивись, зірка падає, – Наталя подивилася на нього дивним поглядом, – тепер я загадаю бажання…

–       А попереднє?

–       Я хотіла падаючу зірку. Як ти думаєш, наші бажання варті того, що заради них спалювати зірки?

–       Не знаю.

Вони повільно йшли ледь освітленою вуличкою. Раптом Наталка кинулася вперед, нахилилась і промовила.

–       Ось, тепер і ти можеш виконати своє бажання.

Біля бетонної плити крізь щілину в трубі виривались білі клуби пари, створюючи зелену плямку посеред снігу. А в самому центрі того кусочка весни ріс пролісок. Річ взагалі-то неможлива – посеред міста, зимою, пролісок. Але він ріс.

–       А для того, щоб його дарувати його обов’язково зривати?

–       Ні, не обов’язково.

–       То він ваш, Принцесо.

Вона засміялась.

–       А давай ще щось побажаємо!

–       Ні, вже не можна. Батарейки майже сіли.

–       В чарівній паличці – і батарейки?

“А це і не чарівна паличка. Рубіновий стержень і два дзеркала – мізерний ККД”

– А це експериментальна модель. Але нічого, я підзаряджу батарейки і ми ще чогось побажаємо.

Вона подивилась на нього як на чарівника.

–       Ти її сам зробив?

–       Її?

–       Так, чарівну паличку.

–       Не знаю, може й вона не чарівна.

“Точно не чарівна” 

–       Чарівна, чарівна. Ну ось я вже й дома. Щасливо! – Вона осяйно усміхнулася. Давно вже він не бачив такої усмішки.

По дорозі до свого дому він задоволено посміхався.

“А може вона й справді чарівна. Тільки чари можуть заставити її усміхатись останнім часом. І чого вона так хоче бути сильною? Чого нічого не розкаже?”

*          *          *

Цю погулянку він не наважувався повторити, розуміючи, що чудо буває тільки раз. А потім прийдеться пояснювати фокус. І з Наталкою він став бачитися дедалі рідше.

Одного вечора раптово продзвенів дзвінок. Дзвонила Наталя і голос її був схвильований, аж до розпачу.

–       Я до тебе прийду зараз, добре! Це дуже, дуже необхідно. Адже ти мені допоможеш?

–       Допоможу звичайно. Я тебе зустріну…

–       Ні, не потрібно, я зараз буду.

Ту-ту-ту-ту.

”Що сталось? Вона раніше так не дзвонила. Біда, якась біда”

Наталка з’явилась напрочуд швидко. Вона була геть бліда, задихана – мабуть всю дорогу бігла.

–       Ти мені показував чарівну паличку. Пам’ятаєш?

–       Так, але…

–       Мені потрібне чудо. Дуже потрібне. Дуже-дуже.

”Вона вперше згадала про ту чарівну паличку. Але пам’ятає!”

Вона опустилася на диван і заплакала.

–       Моя мама зараз на операції, вона дуже хвора. Лікарі вже ні на що не сподіваються. – Голос її потонув в риданнях. – Зроби чудо, в тебе є ж чарівна паличка. Там ще має залишитись енергії на одне маленьке чудо. Зроби його будь ласка!

”Що ти тепер їй скажеш. Поясниш, що чудес не буває? Розкажеш як ти переробив старий рубіновий лазер на чарівну паличку. Розкажеш, що то було все для того, щоб її розвеселити? Чи почнеш розказувати про принципи роботи, інверсію рівнів, від’ємну абсолютну температуру, резонатори? Що ти будеш робити?”

Наталя дивилася з надією та вірою. ”Цікаво, любов десь там проглядає?”  Він підійшов, сів поруч з нею, обійняв її.

–       Чого ж ти раніше про це не говорила?

–       Боялась. Боялась щось сказати. Ти можеш допомогти?

”Сказати правду? Я ж завжди стараюсь говорити тільки правду. Що сказати?”

–       Це малопотужна модель. Можна спробувати, але…

–       То давай, це обов’язково допоможе!

–       Чекай, я подам більше живлення.

Він витягнув з торця стержня батарейки, вилку та підійшов до Наталі.

–       Я зараз ввімкну. ”Нічого ж не буде, це бутафорія” Подам велику напругу. Не знаю, що вийде, але більше нічого не можна зробити. ”Узагалі нічого не можна зробити. Що ти їй скажеш, якщо нічого не вийде? Ні, не так. Коли нічого не вийде?” Але тут просто натиснути кнопку замало, треба повірити. З усіх сил. І це прийдеться зробити тобі. ”Вона ж буде себе звинувачувати, що нічого не вийшло! – Ні, не буде. Я розкажу їй, що нічого й не могло вийти”.

Вона натиснула на кнопку. Спалахнуло яскраве червоне світло. ”Зараз стержень нагріється і розплавиться” Світло розгоралось все яскравіше, але рубін залишався холодним. Раптом в будинку погасло світло. І не тільки в будинку, схоже відключили весь квартал.

–       Воно подіяло? – Наталя дивилася з тривогою та надією – ми встигли?

–       Не знаю, іди до матері. Ти їй зараз потрібна. ”А мені треба добре подумати”

*          *          *

Задзеленчав дзвінок. Він трубку взяв зразу – від телефону не відходив цілу ніч.

–       Це я. Операція пройшла успішно, лікарі не можуть сказати, що сталося, але мама одужає! Одужає! Я передзвоню…

”От так. Все якнайкраще. Тепер можна пояснити все.”

Пролунав дзвінок в двері. Наталя? Ні не може бути, вона б не встигла. Дзвінок продзвенів знову, настирливо і безкомпромісно. Потім в двері почали стукати. Там було двоє незнайомців, які, як тільки розчинились двері ввійшли до квартири не роззувшись навіть.

–       Ми з Департаменту Громадського Спокою. Ви, такий-то, такий-то?

–       Так.

–   Ми зафіксували в вас діючу модель Варіатора Реальності. На жаль ми не можемо дозволити вам і надалі її використовувати, реалізація від’ємних імовірностей може нанести шкоду суспільству. Просимо вас віддати її нам і надалі утриматись від експериментів такого роду. Інакше…

 

 

 

 

 

 

 

 

    Июль 2000
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек   Апр »
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  

Архив

Комментарии

Еще нет ни одного комментария. Будь первым!

Оставить комментарий

Вы должны быть залогинены, чтобы оставить комментарий.